Якщо хочеться втекти від цивілізації по-справжньому далеко, Верхня Рожанка виглядає непоганим варіантом. Це тут дзвінка тиша, прозоре повітря, схвильована кардіограма Карпат на горизонті – і високі смереки серед порослих мохом каменів і скель. З пагорбів, що оточують Верхню Рожанку, село виглядає зовсім вже чарівним місцем, оазою спокою і благодаті.
В такому місці хочеться казки – і не менш казкової архітектури. І така в селі є. Це старовинна дерев’яна церква Зіслання Святого Духа. Особливо гостро розумієш, наскільки вона крута, на контрасті з храмом-сусідом. Православну і теж у анамнезі дерев’яну церкву апостолів Петра і Павла віряни збудували і освятили зовсім нещодавно – влітку 2019 року. І відразу геть зіпсули її євроремонтом. Тепер все у ній волає про порятунок від цього жорстокого несмаку. І обшиті фальшбрусом стіни, і куполи у “золотому” булаті, і московські восьмикінцеві хрести на маківках, і замучені яскраво-синьою бляхою піддашшя.
А варто лише через дорогу перейти і на невисокий пагорб піднятися – і серце заспокоїться, а душа відпочине. Бо тут стоїть красива і гармонійна церква Зіслання Святого Духа.
Збудували її на березі буркотливої річечки Рожанки у 1804 році. Дата відома точно, до місяця: був це липень. Звідки знаємо? Так напис є про це на храмі!
За стилістикою перед нами типовий бойківський храм: збудований з ялинових брусів триверхий та тризрубний, з широким піддашшям – щоб у час дощу вірян точно не намочили холодні краплі, а у спеку було де знайти затінок. Відразу розумієш, чому святиня має статус архітектурної пам’ятки національного значення. Єдине, що відрізняє храм від канонічних зразків – його орієнтація у просторі. Не зі сходу на захід, як це робилося зазвичай, а з півночі на південь.
Ще одна цікавинка – незвичної форми хрести на верхах святині. Придивіться до них. Вони трираменні, майстерно виконані, гармонійні.
Як годиться порядному храму на Бойківщині, верхи у церкви мають кілька мальовничих заломів. Восьмигранне завершення нави має систему низьких заломів, спирається на два восьмерика, що стоять один на одному, опираючись на четверику. Схожим є і верх над вівтарем, лише восьмерик там один. Над бабинцем помічаємо четверик на четверику.
І бабинець, і нава, і вівтарна частина церкви Зіслання Святого Духу – квадратні у плані. Невеликі бічні приміщення, які оточують вівтар храму, були, ймовірно, побудовані також у 1804 р.
Церкві-красуні з кінця ХІХ і до 1939 року фінансово допомагали королі бескидських лісів, власники велетенських тартаків – підприємці барони Ґрьодлі. Їхній палац зберігся у містечку Сколе.
Біля входу до церкви зберігся металевий знак: “Товариство обезпечень “Дністер”. Отже, не одні підприємці-барони піклувалися про храм, були у церкви і інші благодійники.
Неподалік сходів, що ведуть на церковний двір від вулиці, стоїть мила квадратна невелика дзвіниця. Вона двоярусна – і теж з широким піддашшям, теж дерев’яна. Нижній її ярус – зрубної конструкції, а верхній – каркасний. Дах на дзвіниці має восьмигранне наметове завершення.
Збудували дзвіницю у 1877 р. Відомий дослідник дерев’яної сакральної архітектури України Василь Слободян подає у своїй роботі “Інскрипції на дерев’яних церквах” напис, що зберігся на стіні будівлі: “Цю дзвінницю громадським коштом за ініціативою отця ієрея Григорія Гуменного збудував Андрій Галадій”. Самостійно роздивитися цей напис важко, бо його частково прикрив кам’яний хрест. Його, старого, перенесли під дзвіницю, щоб не звалився.
Вже у ХХІ столітті прегарна церквиця була ґрунтовно відреставрована спеціалістами.