У Городоцькому районі Львівщини є невелике містечко з цікавою назвою Комарно. Саме його називають столицею комарів. Принаймні, так згадує про нього Оксана Сенатович, автор твору “Вірш про комарів”: “Ми транзитом через Львів, повертаємось з столиці у столицю комарів”. Місто надокучливих комах розташувалось на берегах річки Верещиця. Це притока ріки Дністер. З давніх-давен ця місцевість була заболоченою. Комарів тут було так багато, що завдяки їм місто отримало свою назву. Незважаючи на болотисту місцевість, люди добре освоїли ці родючі чорноземні терени. Життя тут розвивалось з давніх часів. Згідно археологічних досліджень, проведених у 60-х роках XX ст, поселення тут виникло ще у княжі часи. Воно було частиною удільного Звенигородського князівства.
Вперше Комарно згадується у письмових джерелах лише у 1427 році. В цей час землі Галичини були захоплені вже польським королем. За 1473 рік є спомин про отримання містом магдебурзького права. В ці часи місто почало активно розвиватись і розбудовуватись. Мало свою ринкову площу, почалось будівництво замку, дерев’яного костелу, змінювались і укріплення. Крім створення потужної системи оборони, місто охороняли болота та заплави річки. Численні рукави Верещиці ділили місто на окремі частини. Це все разом дозволяло вистояти під час багатьох набігів.
У наш час Комарно це невеликий населений пункт, де проживає близько 4000 мешканців. У місті збереглось багато туристичних пам’яток. Вони є свідками минулого і нагадують про бурхливу міську історію. Серед них: ренесансово-оборонний костел Різдва Пресвятої Богородиці (1656 рік), пам’ятний обеліск XVII ст., вали замку-фортеці XVII ст., парк, фільварок та руїни палацу Лянцкоронських ХІХ століття, вражаючий скульптурами, монументами та міні-костеликом католицький цвинтар, церква святих апостолів Петра і Павла початку XX ст., та дві Михайлівські церкви: мурована і дерев’яна.
При в’їзді у місто зі сторони Миколаєва чи Щирця, практично одразу при дорозі, привертає увагу велика мурована церква Арх. Михаїла, збудована за проектом В.Нагірного. Варто звернути ліворуч перед церквою на вузьку, звивисту вулицю Петрика. Саме вона приведе Вас до давнього, невеликого дерев’яного храму. Це теж Михайлівська церква, яка ховається у затінку дерев на узвишші над вигином ріки. Це один з яскравих зразків галицької школи дерев’яного будівництва.
Храм побудований у 1754 році, про це є навіть згадка у інтер’єрі храму. Є припущення, що це був лише рік перебудови. Вважають, що храм збудований на місці своєї попередниці, церкви св. Трійці. Церковне подвір’я оточує дерев’яний паркан. За ним видно храм, а навпроти бабинця – дзвіницю. Разом вони створюють розкішний дерев’яний ансамбль цієї споруди. Для будівництва стін храму використовували соснові бруси, а на підмурках цеглу та камінь. Видовжена форма церкви формується трьома зрубами. Їх по периметру оточує широке піддашшя. Воно створює довершену гармонійну композицію, надаючи їй розкоші та оригінального характеру. На кутах кожного зрубу є виступи, які підтримують це масивне опасання. Під ним стіни усіх частин храму (ця частина зветься підопасання) виконані з відкритих брусів. А зверху над ним (надопасанням) покриті ґонтом. Бабинець та вівтарна частина у другому ярусі храму мають заокруглені форми, завдяки зрізаним кутам. Головна нава, що розміщена посередині будівлі, має прямокутну форму з гострими кутами. Завершує кожен зруб ґонтовий купол, прикрашений відкритими ліхтариками. Над головною навою, цей ліхтарик є двоярусний, що надає їй домінуючого характеру.
За своє існування церква перенесла кілька реставрацій. У 1891 році, потім у 20-х роках минулого століття. 1924 році, на жаль, храм законсервували від подальшої руйнації і зачинили. У 1965-1967 роках архітектор Іван Могитич працює над новою реставрацією і повертає його до первісного вигляду. Проте церква і надалі не виконує свого прямого призначення, щоб її вберегти тут створюють народний музей. На цьому руйнація споруди не припинилась. Храм зустрів XXI ст. у пошкодженому стані. На сьогодні церква відновлена. Відбулось це завдяки свідомості громади міста Комарно. Незважаючи на різну конфесійну приналежність, греко-католики і православні об’єдналися заради порятунку цієї пам’ятки архітектури. У 2005 році храм було перекрито новим ґонтом.
Михайлівська дерев’яна церква у Комарно, одна з небагатьох, кого оминула доля “бляхи і пластику”. Сьогодні церква є зачиненою. Літургію тут правлять декілька разів на рік. Належить храм греко-католицькій громаді. Греко-католики мають у місті ще один свій храм св. апостолів Петра і Павла у центральній частині. Проте, стареньку дерев’яну церкву не забувають, разом з іншими мешканцями власними силами намагаються зберегти пам’ятку. 1810 році у місті сталася пожежа. Внаслідок чого парафіяльна церква у центрі згоріла. Тоді храм св Михаїла 39 років виконував роль парафії для греко-католиків у Комарно.
Найдопитливіший мандрівник у Комарно зможе вгамувати свою цікавість та гарно провести час. Шанувальники галицької дерев’яної архітектури будуть надзвичайно вражені цією спорудою.