Колись найбільше в околиці, а зараз крихітне село Кути (лише 470 мешканців!) знаходиться всього в декількох кілометрах від одного з найвідоміших замків Львівської області – Олеського. Це старовинне село розташоване на річці Ліберці і за часів середньовіччя Кути належали представникам роду Ґнєвушів.
Перша згадка про Кути походить з 1441 року, хоча засновано воно було набагато раніше. У 1241 році татари знищили стародавнє місто Пліснеськ. Населення, рятуючись від татар, тікало в болота та ліси, яких на той час було багато у навколишній місцевості. Так на березі повноводного тоді льодовикового озера – Синього Моря і поселились біженці. У цьому маленькому селі всього дві вулиці, але і на них можна знайти багато цікавого, зокрема, монументальну Михайлівську церкву.
Дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла датується 1697 роком. Автором святині вважається тесля Григорій Гебич з Сасова. Цей храм є одним з найяскравіших серед представників Волинської школи дерев’яного зодчества в Україні.
Дерев’яна, трьохзрубна, трикупольна церква має в основі квадратний центральний зруб. З заходу до цього зрубу примикає бабинець, квадратний у плані, а зі сходу – зруб, підкреслений гранями. Важко сказати якою саме була ця церква в перші роки свого існування, оскільки протягом своєї історії церкву кілька разів перебудовували. Так, у другій половині XIX століття під опасанням було повстала аркадна галерея, а пізніше східна частина храму доповнилась ризницею.
На початку XX століття було проведено декілька ґрунтовних ремонтів, які перш за все стосувалися центрального зрубу та бабинця – їх було перекрито новим чотирьохскатним дахом, а над східним об’ємом спорудили восьмиграний бароковий купол. Шатро над центральним зрубом також завершили куполом.
Всередині святині між центральним зрубом і бабинцем встановили арку-виріз. Для візуального збільшення висоти бічних зрубів, внутрішній простір центрального об’єму розкрили і купольну основу на рівні залому другого ряду зміцнили скобами у вигляді хрестоподібних стяжок. Впродовж 30-х років минулого століття у храмі було проведено ще кілька ремонтних робіт, в результаті яких на стінах замість ґонтового покриття з’явилася шалівка, а пізніше центральний купол обгорнули бляхою.
У 70-х роках XX століття Українське Товариство охорони пам’яток історії та культури та Львівська картинна галерея взяли церкву Святого Архистратига Михаїла під свою опіку. Однак лише у 2008 році студентами Університету банківської справи НБУ було організовано благодійну акцію по збору грошей на відновлення храму.
До проведення благодійної акції особисто долучився і директор Львівської Галереї Мистецтв Борис Возницький. Два роки наполегливої роботи та пошуку спонсорів дозволили зібрати понад 200 тисяч гривень, за рахунок яких вдалося відремонтувати дах святині, обладнати її системою протипожежної охорони та встановили сигналізацію.
У вересні 2010 року під час урочистого відкриття відреставрованого храму, було проведено перше богослужіння і освячення повернутого старого іконостасу.
Водночас у святині було відкрито перший в Україні Храм пам’яті – перейнятий австрійський досвід надання старовинним церквам нового туристичного приваблення. Метою цього храму є, окрім відправ богослужінь, збереження інформації про історію села та його відомих мешканців. Організатори сподіваються, що таким чином вдасться надати церкві виключного значення, а відтак обласна влада віднайде кошти аби повністю реставрувати унікальний храм.
В рамках цього проекту було зібрано велику кількість інформації, яку розмістили у пам’ятні таблиці з іменами і помістили на стіну храму. Серед відомих кутівчан є і Січові Стрільці, і мешканці села, яких в радянські часи було засуджено і вивезено до Сибірських таборів, а також ті, кого окупанти вивезли до Німеччини на примусові роботи. Під час храмового свята, яке відзначається 21 листопада, місцеві мешканці всім селом моляться і згадують всіх зазначених у цих таблицях.
Але єдине, що не вдалося втілити у життя – це відновити збудовану у XVIII столітті дерев’яну дзвіницю, яка є унікальною пам’яткою архітектури. Квадратна в плані, одноярусна, з завершенням у вигляді шатра, каркасна дзвіниця очікує відновлення, щоб доповнити собою архітектурний ансамбль церкви Святого Архистратига Михаїла.
Високий художній рівень внутрішнього декору Михайлівської церкви в комплексі з її вишуканою та своєрідною архітектурою дають підстави зарахувати її до найкращих зразків волинської дерев’яної архітектури кінця XVII століття і мати надію, що церква у Кутах в майбутньому стане окрасою розширеного туристичного маршруту “Золота підкова”.