За 17 км від Львова, неподалік від шляху до містечка Бібрка, заховалось невеличке село з цікавою назвою Черепин. Воно розташоване між відомими “прильвівськими” поселеннями Старе село та Давидів. Згідно досліджень краєзнавця XIX ст. Антонія Шнайдера, ці населені пункти, ще у княжі часи були одним цілим та називались – поселення Череписько. Його назва походить від слова “черепок”. Так називали уламок або осколок розбитого посуду. Місцеві мешканці під час сільськогосподарських робіт часто у цій місцевості виорювали такі знахідки. Це були залишки різного глиняного посуду. У 60-х роках минулого століття на території Черепина проводились археологічні розкопки. Після досліджень було виділено окрему групу пам’яток ранньоскіфського часу, черепинсько-лагодівську. Це є доказом того, що життя тут існувало з прадавніх часів. Перша письмова згадка про Черепин датується 1410 роком.
Село розташоване в межах Львівського плато, що є частиною Львівського Опілля. Воно примостилось у тихій затишній долині понад річкою Черепинкою, притокою Давидівки, неподалік залізниці Львів-Івано-Франківськ.
Справжньою архітектурною перлиною села Черепин є дерев’яна церква Стрітення Господнього, побудована у другій половині XVIII ст. Храм стоїть на високому пагорбі, засадженому лісом та домінує над широкими сільськими вулицями. Шлях до церкви ведуть довгі металеві сходи. Піднявшись ними на пагорб, ви побачите ансамбль Черепинського храму. Поруч з церквою стоїть дерев’яна дзвіниця, збудована у 1754 році, де є дзвін 1640 року. Позаду церкви розташований цвинтар з надгробками поч. XIX ст. Також серед поховань є Меморіал мучеників, де спочивають ті, хто загинув під час кривавих подій 1944 року у селі.
Церква є пам’яткою національного значення, сьогодні належить громаді УГКЦ. Початок будівництва припадає на 1757 рік. Саме цього року монахами домініканцями зі Львова було укладено контракт з будівничими. Ними були майстри-теслі – брати Яцик та Антон Дроздовичі. Домініканці були патронами цього храму протягом багатьох років.
Для будівництва цієї сакральної споруди використали деревину дуба і сосни. По-галицьки малесенька, церква є по-волинськи тризрубною та трикупольною, оточена довкола тонким суцільним піддашшям на випусках вінців зрубу, що підкреслює її витонченість. Бабинець та вівтарна частина мають заокруглені форми, завдяки зрізаним кутам. Між ними розміщена головна нава, сформована прямими зрубами у вигляді прямокутника. Вона є найвищою та домінуючою над іншими. Стіни над піддашшям, у середньому та верхньому ярусі храму, викладені вертикально дошками і лиштвами. З півночі до вівтаря прибудована ризниця. Перекриття храму та піддашшя зроблене з ґонту. Всі частини разом створюють гармонійний, з відчутним впливом бароко, довершений вигляд храму. В інтер’єрі помітно актуальний на той час вплив церковної Унії: барокового стилю багатоярусний іконостас поєднує старосвітський православний звичай закритого вівтаря, канонічні образи з новітніми католицькими сюжетами.
Церкву було освячено у 1764 році на свято Очищення Богородиці. Католики так часто називають свято Стрітення Господнє. За більш як 250 років свого існування церква бачила часи розквіту і періоди забуття та занепаду. З 1962 по 1989 роки була закритою. Не оминула її доля зміни зовнішнього вигляду. Давній дерев’яний храм з ґонтовим перекриттям покрили сірою бляхою. У 1910 році спочатку лише покрівлю, а згодом і стіни було ошальовано цим матеріалом. В цьому “бляшаному скафандрі” вона перебувала до недавнього часу. У 2007 році розпочався етап реставрації храму, який триває досі. Головним завданням було повернути церкві автентичний вигляд. На сьогодні церква повністю перекрита деревиною. Це гарний приклад свідомої громади, яка береже пам’ять про традиції своїх предків та відновлює їх.
Цікавими є особистості отців, які опікувалися церквою. Варто зазначити, що у 1852 році тут служив отець Михайло Коновалець, дід провідника ОУН Євгена Коновальця. Велику роль у розвитку духовного життя громади села відіграв отець Августин Цебровський. Він служив у Черепині з 1926 по 1944 роки. В цей час брав активну участь у розвитку освіти, за його сприяння тут створено осередок “Союз Українок” та “Рідна школа”. У березні 1944 року під час нападу польської боївки, мученицькою смертю загинув отець Августин разом з дружиною. Він є визнаний мучеником за віру.
В околицях Черепина є багато цікавих місць для допитливого туриста. Отож, якщо надумаєте відвідати замок у Старому селі, чи заїхати до княжого Звенигорода або піднятись на гору Камулу, пам’ятайте і про цей населений пункт. Він знаходиться зовсім поруч. Тут на Вас чекає справжня перлина дерев’яної сакральної архітектури Галичини.