Заснована у 1724 р.
Україна, с. Вузлове, Львівська область
Село Вузлове розташоване на півночі Львівщини в її рівнинній частині, в оточені соснових і дубових лісів, а також великих торф’яних масивів. Це вже справжня Волинь. Його історія є унікальною і ділиться на два дуже різних періоди – дорадянського і періоду СРСР. Отож, спочатку село мало назву Холоїв і відоме з 1462 року. Місцеві люди розповідають, що колись тут був оборонний замок в урочищі Вал і його сліди були помітні ще у XIX столітті. Поселення знаходилось на т.зв. «чорному шляху», через який проходили не лише торгівельні каравани, але й завойовники і воно неодноразово знищувалось вщент. Вдале розташування Холоїва сприяло не лише його відновленню, але й розвитку. З середини XVII століття і до 1939 року Холоїв мав статус містечка і на початку XX століття був великим населеним пунктом із розвиненою цегельно-черепичною, маслобійною і винокурною промисловістю.
Після закінчення Другої світової війни, у 1946 році Холоїв було перейменовано у Вузлове. А в 1970 році радянська влада вирішила зробити його зразковим селом, яке повинно було демонструвати переваги соціалізму усім світовим лідерам і показати щасливе життя людей в СРСР. Тут все було як майже при комунізмі – показове село, показовий успішний колгосп і воно повинно було дати яскраву мальовничу палітру. Біля будинків селян були зони відпочинку – сквери з дитячими майданчиками, в центрі села розмістили адміністративний будинок, школу, дитсадок, готель, ресторан і універмаг. Перед початком таких масштабних змін, у 1968 році знесли церкву Різдва Пресвятої Богородиці, зведену у 1914 році.
Дивним чином у цій грандіозній перебудові села збереглась дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці датована 1724 роком побудови, яка зараз занесена в список пам’яток архітектури національного значення. Відомо, що будувався храм спільними зусиллями громади і церковного братства, а матеріальну підтримку вірянам надав власник земель граф Фелікс Мієр. Первісно церква мала вигляд корабля, що є найдревнішою формою православного храму і символізує Ноїв ковчег, який веде вірних по морю життя до спасіння.
У 1896 році церква була перебудована у формі хреста, що нагадує про розп’яття на голгофі Христа і є символом спасіння людства. Церква стала масивною спорудою, яка мала 5 вхідних дверей. В оновленому храмі змінили розпис стін. Тоді ж оновили і каркасну дзвіницю, збудовану одночасно з храмом у XVIII столітті.
У 1932 році при фінансовій підтримці графа Станіслава Бадені був здійснений великий ремонт храму. Були укріплені стіни, виготовлені два нових куполи та зроблено бляшане покриття даху. На жаль, автентичне ґонтове покриття було втрачене. Також був змінений декоративний стінопис церкви. Ці роботи були виконані художниками Юрієм Магалевським і Петром Холодним. Цікавим є факт участі в розписі храму цих двох наддніпрянських митців. Вони були активними учасниками визвольних змагань 1917-1920 років (Магалевський – очолював комісаріат освіти в Олександрівську, Холодний – міністр народної освіти в уряді УНР) і змушені були тікати від переслідувань більшовиків у окуповану Польщею Західну Україну. Тут в повній мірі вони розкрили себе як художники і реставратори. Знаючи це, легко зрозуміти, чому розпис стін Юрій Магалевський зробив у полтавському стилі, де зображено козаків і ченців, які йдуть у спільній духовній процесії. Петро Холодний розписав ряд ікон в храмі і виготовив вітражі.
Останній ремонт церкви був зроблений у 2010 році – стіни над опасанням оббили горбилем (дерев’яною дошкою випуклої форми), а верхи – металізованою бляхою. Зараз, дивлячись на неї, важко впізнати храм XVIII століття.
Найбільшою окрасою храму залишається бароковий іконостас, який пережив ряд перебудов і реконструкцій самої церкви. Зроблений художниками у XVIII столітті, він є ровесником церкви і засвідчує високий рівень їхньої майстерності. Виготовлення його приписують двом монахам з Крехова. Місцеві жителі переказують, що кошти на його виготовлення виділив у 1683 році Ян III Собеський перед битвою за Відень. Саме збережений автентичний іконостас найбільш привертає увагу поціновувачів старовини.