Чудовий клімат Передкарпаття, цілюща вода унікальних джерел, відсутність поблизу шумних виробництв робить містечко Моршин райським куточком, де відновлюється і тіло, і душа. Мінеральні джерела Моршина є унікальними на Прикарпатті, бо вода містить мірабіліт. Цей мінерал робить її гіркою і не придатною до кулінарного застосування, але дуже корисною в малих дозах як лік для органів травлення. Вже у XIX ст. Поселення стало розростатись і дуже скоро перетворилось на чудове курортне містечко. Не треба їхати на оздоровлення ні в Карлові Вари, ні в Марієнбад – приїздіть у Моршин.
Прогулюючись містечком, обов’язково заверніть на вулицю Данила Галицького, де поряд з новою мурованою церквою на ошатній, доглянутій галявинці, немов на виставці, стоїть чудова давня дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. У 1817р. на кошти Карла фон Зайфа, дідича села Моршин, на місці старої церкви було зведено нову дерев’яну триверху тридільну класичну бойківську церкву для греко-католицької громади. Вертикальне шалювання та складний верх створюють ілюзію, що вся споруда стремить до небес. Вінчає кожен зруб восьмигранний з заломами верх з світловим ліхтарем і кованим залізним хрестом. Заломи і дах, як і колись, покриті ґонтом.
Для цієї церкви характерна цілковита відповідність внутрішнього простору і зовнішньої форми, тут нема головних і другорядних фасадів. Церква створена з розрахунку, що її оглядатимуть зусібіч. Вівтарна частина храму має складну шестигранну форму і прибудоване з північного боку захристії.
Центральний зруб нави є квадратним у плані і найбільшим за площею. Освітлюється він теж найкраще, адже має по два вікна з півночі та півдня і ще по цікавому круглому віконечку («волове око») на першому заломі. З хорів можна вийти на вищий ґаночок (балкончик), що розташований над входом на західній стіні бабинця. В українських сакральних дерев’яних будівлях двері ніколи не робили високими, бо вони мали символізувати врата спасіння. Тут теж старовинні двері важкі, фігурно шальовані, на довгих завісах. Церква зазнала пошкоджень у першу світову і 1920р. громадою була проведена перша ґрунтовна реставрація: тоді зник балкончик над головним входом, було замінено підлогу, та й ґонтя вже просилось оновитись. Сьогодні в усій церкві підлога дощата, а до цієї реставрації у наві та бабинці долівка була вистелена випаленою цеглою і лише вівтар та захристія мали ялицеву підлогу.
Ззовні ялицеві зруби обшальовані дошками вертикально з нащільниками, які зверху змикаються арочками, надаючи усій споруді мереживної легкості. Проте цей елемент оздоби є новим, він з’явився лише після останньої реставрації 2009-2011 рр. Дубові підвалини колись були захищені опасанням, покритим ґонтом, а сьогодні – мідною бляхою.
На схід від церкви стоїть чудова двоярусна вежа – дзвіниця. Аркада над опасанням надає їй войовничо-оборонного вигляду. Вона підкреслено функціональна, але саме своєю простотою підсилює чіткі контури храму. Дзвіниця сильно була пошкоджена пожежею у 2003 р., тому сьогодні можна бачити нову каркасну споруду, яка максимально схожа на оригінальну. З 2015 року до дзвіниці примикає духовно-просвітницький центр «Софія», де місцева молодь вивчає християнську етику і цікаво проводить дозвілля. Обов’язково зверніть увагу на старий дзвін поряд з дзвіницею і напис на ньому – «фундаторами сего дзвона є Стась і Рузя Деркач – господарі в Моршині пов. Стрий 1928 р.». Гарна пам’ять про гонорових людей!
Різні етапи були в історії цієї церкви. Побудована святиня була для греко-католицької громади Моршина, але після Другої світової війни і до 60-их тут правили православні. В цих роках церкву офіційно закрили, але вона продовжувала жити – тут підпільно правили священики, приходили люди. У1982р. церковне майно влада вивезла на збереження до Стрийського краєзнавчого музею «Верховина», а в церкві облаштувала виставку товарів Стрийщини. Та і цей період закінчився… З 1989р. тут знову лине молитва до Бога та головна святиня – ікона Матері Божої в короні з Дитятком Ісусом на руках – сюди не повернулась. З 2018 р у стінах церкви діє Музей ікон пресвятої Богородиці і, серед інших славних 50 образів, на хорах розташовані ікони з старої церкви. А на першому ярусі дзвіниці розташовано виставку давнього одягу та вишитих рушників.
Оглядаючи церкву з усіх сторін, погляд зачепиться за невеличкий білий надгробок. Біля церкви справді колись знаходився цвинтар, а до сьогодні збереглося лише поховання фундатора церкви.
Дерев’яна церква Покрови Божої Матері XVIII ст. є пам’яткою дерев’яної архітектури місцевого значення.