Офіційною датою заснування церкви є 1719 рік – про це свідчить напис, схований під покрівлею над західним ґанком. Існує переказ, що святиню було перенесено на пагорб із присілку Заріччя, з протилежного боку річки Чорний Черемош. Перші згадки про неї відносяться до 1660-х років. На нинішнє місце храм було перенесено в 1719 році. З огляду на це, на сьогодні достеменно невідомо, чи 1719 рік є саме роком побудови церкви, чи роком перенесення її на теперішнє місцезнаходження.
Разом із мешканцями Криворівні в церкві молилися такі видатні українці як Яків Головацький, Іван Франко, Михайло Грушевський, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Леся Українка, Володимир Гнатюк та багато інших визначних постатей української культури. У 1901 р. церкву відвідав з пастирським візитом митрополит Андрей Шептицький (тоді ще – єпископ Станіславський), який написав послання гуцульською мовою «До моїх любих гуцулів».
Церква побудована з дерева і має хрестоподібне планування. Структура храму включає в себе короткі бічні гілки і подовжений бабинець. Центральний купол перекриває шатрова глава на невисокому восьмерику, який височить над дахами церковних гілок.
У 1970-х рр. храм перекрили бляхою, і саме такою її можна було побачити у туристичних путівниках. Завдяки місцевій громаді на чолі з парохом о. Іваном Рибаруком у 2011 р. відновлено первісний зовнішній вигляд церкви – дерев’яне покриття.
Особливість цього храму в тому, що за ці три століття, незважаючи на всі випробування, він ніколи не був закритим і в ньому завжди звершувались Богослужіння.
Пам’ятка архітектури національного значення.