Церква стоїть на старому цвинтарі, який колись розташовувався на західній окраїні Коломиї, а тепер перебуває всередині міста, яке з часом суттєво розрослось. Перший дерев’яний храм звели без жодного цвяха у 1587 р., і первісно це була тридільна, одноверха будівля.
За переказами, тут у давнину стояв православний монастир біля якого зупинялися помолитися чумаки, які везли сіль у далекі краї. Тому в народі її ще називали «Монастирською церквою». У 1589 році під час татарського нападу Коломию було зруйновано та спалено, монастир, до якого входила церква, не відбудовували, але церкву підняли з руїн. Тривалий час вона залишалася єдиним храмом у Коломиї. Протягом століть народна пам’ять зберігала переказ, за яким під час визвольної війни у церкві на урочистій Літургії був присутній сам Богдан Хмельницький, котрий святкував свою перемогу над поляками.
Теперішня церква збудована у 1709 р., згодом до храму добудували ще два зруби з північного і південного боків, перетворивши її на хрестову.
У 1845 р. за о. Івана Озаркевича церква була перебудована (розширена). Зараз це дерев’яна, хрещата в плані, п’ятидільна, одноверха споруда. Усі зруби мають чотирикутну в плані форму та витягнуті по горизонталі. Центральний зруб дещо вищий за бічні, перекритий восьмигранним верхом на восьмерику, увінчаний маківкою. Бічні рамена перекрито двосхилими дахами з маківками на гребенях. Будівля оточена широким піддашшям на фігурних кронштейнах, що перед бабинцем переходить у ганок.
У радянську добу тривалий час вона була недоступна для віруючих, згодом у церкві розміщувався музей писанкового розпису, а у 1990 р. храм передали громаді.
Пам’ятка архітектури національного значення.